Зав'язують "вузлики", а в'яжуться "мертві вузли"

За наслідками неодноразових звернень до профільних державних органів та керівництва країни, 27 серпня 2008 року Президент України підписав Указ N 774/2008 "Про невідкладні заходи щодо розширення мережі національних природних парків", яким підтримав ініціативу щодо створення НПП.

Звісно, ідею було сприйнято неоднозначно. Досі організації парку перешкоджають окремі представники державних органів, органів місцевого самоврядування й інші зацікавлені особи. Відповідно в ЗМІ з'явились критичні роздуми стосовно ініціативи ВГО "Успішна Україна" та доцільності створення НПП "Великий бір". Так, в "Урядовому кур'єрі" N 27 від 12 лютого 2010 р. опублікована стаття Олександра Вертіля "Перш ніж шити, слід вузлика зав'язати", в якій автор робить спробу відстежити втілення ідеї створення парку.

Кожен, звичайно, має право на власну думку, але коли виносиш на суд громадськості багатовимірну, складну і суперечливу проблему, та ще й закликаєш до зваженості й обережності у її розв'язанні, треба, мабуть, разом зі своєю позицією заради об'єктивності викласти та проаналізувати й інші точки зору. Діалектика пізнання в тому й полягає, що істина міститься десь посередині між протилежними судженнями.

Тож розглянемо аргументи, наведені в статті.

Так, побічно згадавши про звернення ВГО "Успішна Україна" до Президента щодо створення парку, Олександр Вертіль пише: "... у зверненні наголошувалось на численних недоліках у господарській діяльності Шосткинського лісгоспу, працівники якого буцімто занедбали роботу і через це місцевій природі загрожує майже занепад".

Слівце "буцімто" надає тексту присмаку чи то іронії, чи то недовіри, але обидва відтінки тут недоречні, бо факти, на які посилались автори звернення, - не їхні суб'єктивні оцінки. Це майже дослівне відтворення висновків, яких дійшли спеціально на те уповноважені державні структури, зокрема Державне управління екології та природних ресурсів у Сумській області. Вони неодноразово підтверджувалися й іншими документами, в т. ч. на рівні Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

Наступна теза: "... активісти згаданої організації не врахували одного-єдиного чинника, а саме - думки місцевої громадськості, ставлення до задуму районної та обласної влади, кваліфікованих висновків учених-науковців, які, погодьмося, в цьому процесі повинні брати якомога активнішу участь". Об'єктивність тези виглядає, м'яко кажучи, сумнівною. Важко сказати, в чому тут причина, можливо, вся річ у необізнаності журналіста.

По-перше, громадська думка щодо створення НПП неоднорідна, про що свідчить і звернення, на яке посилається сам автор, та аналогічне звернення жителів села Івот, на землях якого пролягатиме частина "Великого бору". Та обставина, що з приводу парку є рішення деяких сільських рад, мало про що говорить, бо волевиявлення людей у цих населених пунктах ніколи не було визначене за юридично коректними процедурами. Ми вже не кажемо про те, що ніхто не надавав селянам об'єктивної інформації з приводу їх законних прав, зате залякувань і перекручень реальної картини було вдосталь.

По-друге, ставлення влади до парку теж достатньо суперечливе. Судіть самі: первинне клопотання щодо створення НПП було затверджене тодішнім начальником Державного управління екології та природних ресурсів у Сумській області В'ячеславом Черненком. Однак через три роки він уже вважав створення парку "недоцільним". А що відтоді змінилось? Стосовно "Великого бору" - нічого.

Колишній голова Сумської облдержадміністрації Павло Качур цю ідею підтримував, і в Указі Президента зазначено, що він видається на підтримку ініціативи "... обласних державних адміністрацій щодо розширення мережі національних природних парків".

Ставлення Шосткинської райради і райдержадміністрації до цього проекту завжди було негативним, хоча деякі місцеві депутати не тільки підтримували ідею парку, а й активно відстоювали її на рівні загальнодержавних профільних установ.

По-третє, існує щонайменше дві позиції науковців з приводу НПП "Великий бір". Так, комісія Українського НДІ лісового господарства і агролісомеліорації імені Висоцького дійшла висновку, що створення парку недоцільне. А от Інститут ботаніки імені Холодного НАН України, наукова рада з проблем заповідної справи і діяльності заповідників при відділенні загальної біології НАН України, Інститут зоології імені Шмальгаузена НАН України мають прямо протилежну думку щодо суті вказаної проблеми. Позицію академічної науки особисто підтримав і президент НАН України Борис Патон.

Як співвідносяться наукові авторитети прибічників цих двох напрямків, нехай судить читач.

Існування поляризації в сприйнятті ідеї створення НПП є нормальним проявом цивілізованого плюралізму. Однак автор статті нічого про це не пише. Для нього ситуація виглядає лінійною. Багатовекторний комплекс суспільних протиріч журналіст зводить до чийогось примітивного бажання наживи. При цьому він дозволяє собі ризиковані узагальнення й натяки, які досить сумнівні.

Олександр Вертіль повторює за людьми, які займаються професійною експлуатацією багатств лісу, вигадки про те, що у випадку створення парку економіка району буде ледь не зруйнована, а населення "... значно обмежене у використанні природних ресурсів".

У цьому контексті доцільно проілюструвати світоглядну еволюцію колишнього директора Середино-Будського лісгоспу, а згодом директора НПП "Деснянсько-Старогутський" Олексія Капірулі. Перебуваючи на першій посаді, він був проти розширення загальнодержавного заказника "Старогутський" до меж нинішнього НПП і оперував аргументами, тотожними тим, що лунають нині стосовно "Великого бору". Однак коли людина не схильна до догматизму, коли вона здатна сприймати нові реалії, інформацію та факти, змінюється і її позиція. Олексій Капіруля переконався, який потужний вплив на збереження потенціалу живої природи має НПП, а "Середино-Будський лісгосп" не лише не зазнав руйнівного падіння, але й увійшов до числа кращих лісгоспів області. Ніяких утисків населення не відчуло. Саме тому Олексій Капіруля підтримав проект організації парку в сусідньому Шосткинському районі. Його позицію розділив і голова Середино-Будської районної ради Григорій Ген, котрий визнав: "... створення таких об'єктів, як національні природні парки приносить велику користь для району, в якому вони розташовуються".

Народження парку мобілізувало зусилля людей, надало нових можливостей для розвитку рекреаційного потенціалу територій. Населення ж, як і раніше, може використовувати ресурси цих земель для задоволення своїх господарських потреб. Підтвердилась стара істина: хто хоче працювати, той шукає можливості, хто не хоче - шукає причини й пояснення.

Острахи місцевих громад зрозумілі: люди бояться втратити й ті крихти, які в них є. Однак від них приховують головну правду: саме статус національного дає змогу вберегти існуючі ліси й луки від приватизації. Ці землі поки що тримають за межами суспільного впливу якраз на випадок можливого роздержавлення. Отоді селянам справді не буде змоги ні по гриби та ягоди піти, ні корову сіном нагодувати, бо це вже будуть чиїсь приватні території. Мимоволі згадується справа Лозинського...

І саме тоді з лісами робитимуть що кому заманеться: захочуть - зведуть маєтки за триметровими парканами, захочуть - одні пеньки залишать. Подекуди це вже сталося -згадайте мародерство, яке панувало в карпатських лісах. Згадайте до яких наслідків це вже призвело: повені, зсуви грунту, погіршення загального екологічного стану.

Деякі люди, однак, живуть і хочуть жити далі одним днем. Певній частині суспільства затьмарює розум бажання відірвати й собі ласий шматок, поки він досяжний. А ліс - це швидкі й легкі гроші. Щоб пустити під сокиру гектар його, треба дуже мало часу і ще менше розуму. А щоб відновити -потрібні два людських покоління, глибокі знання й почуття відповідальності перед нащадками. То що нам дорожче?

Олена ЄВМЕНОВА,
голова Шосткинського осередку ВГО "Успішна Україна",
Валерій ДОРОФЕЄВ, голова Сумського обласного осередку ВГО "Успішна Україна",
Станіслав ХАРЛАНОВ, співзасновник ВГО "Успішна Україна",
Василь ЧЕПЕЛЮК, член правління та директор ВГО "Успішна Україна"

КОМЕНТАР

Питання створення НПП "Великий бір" для Сумщини далеко не нове, і, насамперед, особисто для мене. Впродовж кількох останніх років його розглядали багато разів на різних рівнях, починаючи від місцевого (тобто безпосередньо на територіях сільських громад) і закінчуючи профільним Комітетом Верховної Ради України. Таким чином проблема пройшла прискіпливий і професійний суспільний "рентген", сумніватися в результатах якого - стукати у відчинені двері.

Я не прихильник категоричних суджень, рухів чи дій. Перед тим, як робити певний висновок, необхідно буквально все зважити, зіставити, проаналізувати. На моє переконання, істина там, де вона є насправді, а не там, куди її намагаються затягнути і "відрекомендувати". Отож, що стосується НПП, то виникає низка запитань: яка доцільність його створення; що чекає на місцеву економіку після реорганізації; чи дає згоду місцева громада на таке рішення (адже після перепрофілювання неминучі ті чи ті зміни); куди підуть працювати понад півтори сотні сьогоднішніх трудівників та інші? Тож саме враховуючи такі критерії, приймалися рішення.

По-перше, сьогодні маємо низку авторитетних висновків, які пропонують поки триматися від такої, на перший погляд привабливої, ідеї. Насамперед, немає гострої потреби у створенні подібної структури, оскільки заповідність території лісового фонду області становить 8,2 відсотка, що майже вдвічі вище, ніж у середньому по Україні (4,7 %). До того ж на території Сумської області вже функціонують два НПП, у Шосткинському районі є шість природно-заповідних об'єктів загальною площею майже чотири тисячі гектарів, у тому числі чотири на землях ДП "Шосткинський держлісгосп". Тобто, не існує підстав перейматися уявними загрозами місцевій флорі і фауні.

По-друге, створюючи НПП, необхідно враховувати думку насамперед місцевої громади. Поважаючи починання "Успішної України", однак не за цією громадською організацією має бути останнє слово. На сьогодні місцеві селяни негативно ставляться до заповідної ідеї, тож з цим у першу чергу треба рахуватися, бо саме місцеві громади повинні приймати такі відповідальні рішення. Аналогічно вважають районна і обласна влада - маємо звернення депутатів Шосткинської районної ради до вищих державних органів з проханням і навіть вимогою припинити тяганину з цього питання, рішення профільної комісії Сумської обласної ради, в якому чітко записано про недоцільність створення НПП.

По-третє, є висновок Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Верховної Ради України від 10 лютого 2009 року, який не можна порушувати. Там чітко записано: "За висновками комісії створення НПП "Великий бір" є недоцільним".

По-четверте, всі ці рішення добре відомі директору ВГО "Успішна Україна" В. Чепелюку. Більше того, 7 липня 2008 року на його адресу був надісланий лист за підписом тодішнього голови Сумської обласної ради В. Шапошніка, в якому зазначалися всі причини, через які в області не мають змоги і потреби підтримувати цю ідею.

І останнє. Нещодавно у Представництві Світового банку в Україні пройшла робоча нарада "Український ліс у дзеркалі ЗМІ". Під час її роботи наголошувалося, що нині існують три напрями розвитку лісового господарства: збільшити заповідні території, створюючи так звані сафарі і стимулюючи туризм, розвивати лісову промисловість і конкурувати на сучасному ринку або ж знаходити між ними певний баланс. Сьогоднішній стан справ на Сумщині чітко свідчить про те, що край обрав і успішно втілює третій варіант, який влаштовує насамперед місцеве населення, економіку області, гарантує її надійний завтрашній день.

Володимир ДРИГА,
депутат Сумської обласної ради,
секретар Комісії з питань земельних,
водних ресурсів, лісового господарства,
екології та довкілля обласної ради

www.ukurier.gov.ua

  Загальний список

Ім'я, Прізвище *
E-mail
Захист від спаму *
Текст повідомлення *