ХТО ЗАХИСТИТЬ ПІДПРИЄМЦЯ?

Попри низку позитивних моментів, що спостерігаються в розвитку приватного бізнесу в західному регіоні України, він зараз знаходиться до певної міри у стані стагнації. Взяти хоча б Львівщину. Нині тут простежується тривожна негативна тенденція до зменшення кількості бажаючих мати власну справу. Якщо у 2000 р. в області було створено 1183 діючих підприємства, то у 2004-му — лише 853, у 2005-му — трохи більше 600...

На жаль, аналогічна картина вимальовується й у багатьох інших областях держави. Біда наших представників малого та середнього бізнесу сьогодні полягає в тому, що більшість із них, як кажуть, «вариться» у власному казані. Підприємці вкрай неохоче виносять на широкий загал свої негаразди, не йдуть на активний контакт з громадськістю і не прагнуть обговорювати актуальні проблеми економічної безпеки країни у відкритому інформаційному просторі. Кожний вирішує свої питання сам: хтось — вдаючись до судів, хтось — за допомогою впливових знайомих, а хтось — і через «конвертовану» винагороду. Але чи можна назвати це виходом із ситуації?

Нерайдужні перспективи
Як вважає директор Львівського філіалу Національного інституту стратегічних досліджень Анатолій Мокій, українське підприємництво зараз знаходиться ще у гіршому стані, ніж... 15 років тому. В 1991 році Львівська облрада зібрала першу конференцію підприємців, на якій обговорили необхідність об`єднання зусиль у формуванні сприятливого середовища для розвитку бізнесу. І багато що навіть було зроблено. В ті часи у нас реєстрували свої підприємства не тільки місцеві мешканці, а й жителі Черкас, Херсону, Одеси. А потім ця тенденція потроху пішла на спад, бо тісна співпраця між органами влади і підприємницькими структурами в кінцевому результаті так і не налагодилася. Особливо на рівні міста, де процес став фактично некерованим.
— Львівщина є регіоном малого підприємництва, і, при вступі України до СОТ, він не буде конкурентноздатним, — переконаний А.Мокій. — З уже існуючих фірм 36,6% займається гуртовою та роздрібною торгівлею, ще біля 20% — продажем та орендою нерухомості, 8% — будівництвом, 2% — транспортом. Усі вони мають мінімальну інноваційну складову, яка притаманна промисловості, сільському господарству та переробній галузі. Це перша перешкода на подальшому розвитку підприємництва.
Друга перешкода — регуляторний та податковий тиск. Нині середня зарплата управлінців і працівників органів оподаткування становить 1133 грн. — майже удвічі більше, ніж по області. Це стає небезпечним, коли державні структури мають значнішу привабливість для людей, ніж реальна економіка.
До гострих питань відноситься і розмір зарплат. В області вона менша прожиткового мінімуму на 39% для підприємств, а у Львові — на 63,5%. Причому найменше отримують працівники торгівлі (29,6%). На другому місці за цим показником, як не дивно, фінансовий сектор. Власне, звідси випливає й дефіцит кадрових ресурсів. Якщо у 2000 р. на Львівщині було приблизно 1 мільйон 249 тисяч економічно активного населення, то відтоді його кількість зменшилася принаймні на 75 тисяч, і більшість підприємців нині скаржаться на те, що важко вже знайти спеціалістів для виробництва меблів, ремонтних робіт, надання інших послуг.
Сумнівними є перспективи розвитку бізнесу й через наявність морально та фізично застарілої матеріально-технічної бази. Середній рівень її зносу становить 48,1%. Тобто половину фондів взагалі давно пора викинути. У промисловості ця частка становить 57%, у сільському господарстві — 57,3%, у транспортній сфері — 49,5%. За таких умов говорити про підприємництво з подальшим його розвитком не доводиться.
До цих невтішних прогнозів додав своєї «сірої фарби» і голова Львівського представництва Держкомпідприємництва та регуляторної політики України Олександр Максимчук
— Колись до Польщі, Іспанії, Португалії люди теж їхали на заробітки. Але не відривалося коріння. Заробивши гроші на чужині, люди поверталися і вкладали їх у економіку своєї країни. У нас — інша ситуація. Таких, що інвестують кошти в підприємництво, набереться максимум 5—10%. Решта працює на «кастрюлю»: купляє нерухомість, витрачає кошти на навчання дітей, облаштування побуту, проживання родин тощо.
— Не все мені зрозуміло й у політиці держави. Здавалося б, треба допомагати тому, хто заробляє гроші. Так ні ж, Фонд підтримки підприємництва України не дотягує і до 2-х мільйонів гривень. Натомість бюджет Фонду зайнятості України сягає майже 2,5 мільярдів гривень. З них приблизно мільярд призначалося на створення робочих місць, перепрофілювання тощо. Як на мене, то це просто схема розкрадання грошей. Тільки Львівщина минулого року витратила приблизно 10 мільйонів гривень на дві програми — створення робочих місць в області та започаткування власного бізнесу. А весь Фонд підтримки підприємництва України менший у 4 рази! Погодьтеся, щось тут неправильно.

Міні-зміни у максі-органах
Аби дізнатись думку львівських підприємців про те, як їм працюється, анкетне опитування організував їх колега — власник ТзОВ «Рейтер» Володимир Саврук. Загалом було опитано 104 представники малого та середнього бізнесу з кількістю працюючих на їх фірмах від 2 до 150 людей. Середній вік опитаних — 36 років, тривалість заняття підприємництвом — 6—7 років.
Загалом, оцінювалася діяльність шести контролюючих структур: санепідемстанції, пожежних служб (МНС), міських електромереж, державної податкової адміністрації, митниці та управління у справах захисту споживачів. Тобто тих, що найчастіше стикаються з платниками податків.
Результати анкетування виявилися наступними. Якщо говорити про перешкоди в підприємницькій діяльності, то, на думку підприємців, найбільше їх створюють ДПА (62%), митниця (60%) і СЕС (33%). Решта структур отримали по 22%. Найчастіше ж порушують чинне законодавство Управління у справах захисту споживачів (78%), ДПА (68%) та митниця (60%).
Результати опитування, що проводилось у Львові, навряд чи суттєво відрізнялися б від отриманих у Рівному, Ужгороді, Луцьку чи, скажімо, Харкові. Є певні тенденції і певні методи роботи контролюючих структур, які мало залежать від географічного положення. Проте, і з ними можна коли не боротися, то, принаймні, примусити себе поважати.
Для директора ТзОВ «Ванкувер» Лілії Долінської це перша підприємницька структура, якою вона керує. До того три роки працювала бухгалтером в іншій, доволі потужній фірмі. Однак, вона не втрималася «на плаву» під час тотального обвалу гривні, що стався наприкінці 90-х, бо мала валютний кредит. Фірма не те що збанкрутувала — залишилася в мінусах.
Заснований 7 років тому, «Ванкувер» переважно займається кондитерськими виробами і, зокрема, представляє в західному регіоні України дніпропетровську торгову марку «Золоте зерно». А ще виготовляє розчинну каву з давальницької сировини, переробляє сільськогосподарську сировину (випускає яблучний концентрат), здійснює гуртовий продаж мороженої рибної продукції.
— З податківцями я живу дружно, — розповідає Долінська. — По-перше, уникаю усіляких «тіней». А по-друге, оскільки довгий час працювала на бухгалтерських посадах, то, не смійтеся, мені близьке податкове законодавство. Воно, до речі, у нас дуже цікаве — постійно міняючись, не дає нікому нудьгувати. Тож навіть коли їду відпочивати на море, беру з собою не художню літературу, як всі нормальні люди, а збірник журналів зі статтями про податок на прибуток чи ПДВ. Для мене вони не менш захопливі, ніж детективи. Якщо ж добре знаєш закони, то жодний податківець не зажене тебе в куток...

Проти лому нема прийому?
Чи не найбільше нарікань у підприємців викликає все та ж система оподаткування. Наприклад, директор підприємства «Монтажсер-віс» Світлана Марущак упевнена, що її можна і треба спростити:
— Ми звітуємося кожен місяць, кожен квартал. Те, через що проходять підприємці в податковій, просто ганьба. Вистоявши кількагодинну чергу, від інспекторів можна почути: «Я не візьму декларацію з мінусом». А чому не візьмеш, коли підприємство збиткове? Врешті, оті звіти можна здавати і не так часто. Адже той, хто відмиває гроші, той і продовжує цим займатися...
Втім, навіть демонструючи вищий пілотаж у правовому небі, часто-густо підприємці потрапляють у безвихідь. Таких прикладів в арсеналі голови правління Асоціації платників податків Львівської області Теодора Дяківа набереться не один десяток:
— Почнемо із зарплат. Кожне підприємство чи підприємець має визначену дату їх виплати. Запізнення на один день внеску в Пенсійний фонд тягне за собою штраф у розмірі 10% від суми, за кожен наступний день нараховується пеня, а на керівника накладається ще й адміністративний штраф. Це за умови, що підприємець сам заплатив. Якщо ж недоплату виявила перевірка, то розміри штрафів різко зростають.
Аналогічна історія з податком на зарплату працівників. Але найбільша абсурдність ситуації полягає в тому, що невчасна сплата пенсійних внесків та податку на зарплату карається навіть тоді, коли немає грошей на виплату самої зарплати! При цьому державу не хвилює причина відсутності коштів. А причиною може бути, наприклад, неповернення тією ж державою підприємцю податку на додану вартість, невчасна оплата виконаних на замовлення держави чи органів місцевого самоврядування робіт, послуг чи відвантаженої продукції. Тому немає нічого дивного, що тільки на Львівщині майже 8000 підприємств легально виплачують зарплату меншу, ніж мінімальна.
— Про те, як непросто зареєструватися суб`єктом підприємницької діяльності, стати на облік у податкових органах та названих вище фондах, отримати часом необхідні, а нерідко надумані дозволи на ведення певного виду діяльності, ліцензії, патенти та інше навіть не варто говорити, — вважає Т.Дяків. — Скажімо, підприємець всі ці бар`єри подолав і домігся (!) права сплачувати державі податки на свій бізнес. А от далі починає стикатися з дивними речами. Наприклад, початківцям, котрі щойно зареєструвалися як платники податків, пропонують заздалегідь назвати суму очікуваних доходів. І з цієї віртуальної величини тут же нараховують податок в якості авансового внеску. Себто людина ще не відкрила рахунок, не отримала права проводити операції, не зареєструвалася у Пенсійному та інших фондах, взагалі не почала діяльності і невідомо чи стане підприємцем, а від неї вже вимагають авансом сплатити податок, застосовують штрафні санкції, оголошують про податкову заставу наявних матеріальних активів і повідомляють про право оскаржити це рішення в суді. Чи багато бажаючих почати свій бізнес буде по цьому?

Лілія Миць

  Загальний список

Ім'я, Прізвище *
E-mail
Захист від спаму *
Текст повідомлення *