1.      На наш погляд, одна з головних проблем в Україні – непрофесіоналізм. Простіше – невміння працювати так, як вимагає час. Про причини сьогодні не буду. Акцентую вашу увагу на великій шкоді непрофесіоналізму у громадській діяльності. Ми в «Успішній Україні» дійшли висновку, що громадська організація не має права лізти у політику, тому що члени не є професіоналами в політиці . Ані члени, ані організація в цілому не відповідають за результати своєї діяльності у політичній сфері. Тому єдино чесним може бути такий підхід: хочеш змінювати державу і життя  в державі – йди в політику (вступай в партію, створюй нову, агітуй і т.д.) чи йди на держслужбу. І відповідай за результати своєї діяльності! Відзначу, що декілька лідерів ВГО «Успішна Україна» вже працюють на відповідальних державних посадах. З огляду на таку нашу позицію стає ясним, чому ВГО «Успішна Україна» буде утримуватися від політичних заяв, підтримок і т.д. Ми закликаємо інших лідерів громадських організацій не лізти в політичні розбірки теж.

 

Цей заклик хотілося б спрямувати і багатьом активним громадянам – не політикам, які завдяки відкритості ЗМІ можуть доносити свої месиджі до мільйонів співгромадян: Не збивайте громадян з пантелику своїми безвідповідальними політичними заявами, пропозиціями і прогнозами! Якщо хочете впливати на політичні процеси і суспільство, йдіть в політику і робіть справу професійно. Особливо дратує позиція багатьох таких «говорунів» тому, що десятки спроб ВГО «Успішна Україна» налагодити з ними конструктивну співпрацю провалилися (можливо тому, що в нас треба ж буде робити конкретні справи!).

 

2.      За кого голосувати? Мене, відверто кажучи, «дістали» чисельні заклики голосувати проти обох кандидатів у другому турі президентських перегонів, «тому що вони (кандидати) такі – сякі…». Подібні заклики ґрунтуються на нерозумінні сутності життя в демократичній країні. Два кандидати, що перемогли у першому турі, отримали голоси дуже великої частки населення країни. Кожен, кому переможці першого туру не подобаються, має можливість подумати і знайти в одному з них щось позитивне, що зможе поєднати голосуючого з більшістю громадян країни (у разі перемоги цього кандидата) і потім відчути спільну відповідальність за вибір. Чому не проголосувати, якщо це вибори лише однієї особи – Президента, який  вирішує в цій країні далеко не все? Чому не готуватися до наступних виборів на інших рівнях влади  з метою проголосувати за тих, хто вам ближче? Така позиція набагато конструктивніша, ніж сказати «Ці кандидати не відповідають моїм очікуванням, тому і не голосую». А коли ми дочекаємося кандидатів, які стовідсотково відповідають нашим очікуванням? Отож, ніколи, тому що так не буває.

 

3.      Третя теза – головна. Стосується звичайних громадян – не політиків.  Ці вибори, як і всі наступні, не змінять вашого особистого життя, якщо ви не візьметеся за зміни самотужки. Чим скоріше ви зрозумієте, що треба навчитися жити, не покладаючи великих надій на політиків (зводячи свою політичну діяльність до періодичних голосувань), тим краще для вас. Успіхів!

 

Бойко Ю.В., Голова правління ВГО «Успішна Україна»