А.Гриценко: людям з бізнесу важко бути в опозиції до влади Януковича

Серед лідерів поміркованої опозиції однією із ключових персон є голова парламентського Комітету національної безпеки і оборони, депутат НУ-НС, екс-міністр оборони в Кабмінах Тимошенко, Єханурова, Януковича, фактичний автор знаменитої президентської програми 3-го президента України Віктора Ющенка «10 кроків назустріч людям» Анатолій Гриценко. Політик поділився з ІМК своїми думками стосовно майбутнього НУ-НС і БЮТ та України без НАТО.
- Анатолію Степановичу, хотілось би розпочати розмову з останніх подій у НУ-НС. Є факт – фракція розділена більш ніж на 14 невеличких угруповань. Нинішнього керівника фракції Миколу Мартиненка багато хто у фракції відверто не визнає, так само як не визнають і претендента на звання лідера так званої конструктивної опозиції Арсенія Яценюка, але в той же час не визнають і право на лідерство в опозиції і лідера БЮТ Юлії Тимошенко. Яке майбутнє у НУ-НС за даних обставин, чи є особа, здатна ефективніше, ніж Мартиненко, виконувати обов’язки керівника фракції?

- Треба розуміти, що НУ-НС було складним політичним угрупованням від самого початку, яке роздирали різними зовнішніми впливами. Включаючи вплив з Банкової, вплив з Грушевського і ззовні… Я можу сказати одне: зараз фракція НУ-НС здоровіша, ніж вона була рік тому, на фоні тих помилок, які почало робити керівництво фракції; спостерігаються доцентрові тенденції, спроби координації дій… Ще далеко до єдності, але вже більше приходить людей на засідання з ключових питань, вже відбувається засідання фракції, на яких є кворум. Більш того, частина людей нашої фракції, яка потенційно розглядала можливість долучитися до коаліції, змінила думку, і, я сподіваюсь, остаточно – після того, як було підписано і ратифіковано харківські угоди по ЧФ.

- І чим корисний для НУ-НС нещодавній офіційний перехід до опозиції, наскільки збільшилась його впливовість?

- У мене є відчуття, що протягом тих двох років, які залишились до закриття ВР цього скликання, треба працювати максимально послідовно, щоб стати суб’єктом цього процесу. І перший крок у цьому напрямі – це й було офіційне підтвердження опозиційності фракції НУ-НС і, відповідно, набуття статусу суб’єкта опозиції. Відтепер, згідно з новим законом про регламент, ми можемо брати участь у порядку денному на середу, ми отримали право робити співдоповіді з ключових питань тоді, коли уряд представляє серйозні законопроекти або програми.

- Але з тією критичною недовірою до керівництва, що існує у фракції, навряд чи можна очікувати, що НУ-НС зможе представити власну консолідовану позицію…

- Що ж стосується змін керівництва НУ-НС, то у даному випадку ключовим словом є об’єднання. Якщо заради об’єднання фракції потрібно буде змінити керівництво, і на це буде спільна думка, то такий крок повинен бути зроблений, і я його підтримаю, але якщо хтось спробує зламати частину або половину фракції через коліно, десь у кулуарах зібравши 37 підписів, і оголосити когось – неважливо, чи В.Кириленка, чи Яценюка, чи Гриценка, чи будь кого іншого – новим лідером фракції, усунувши силовим чином Мартиненка, то я категорично проти. Кроки на роз’єднання нам зараз не потрібні.

- Ви остаточно відкидаєте думку про повернення депутатської групи В’ячеслава Кириленка «За Україну!» до об’єднаної фракції НУ-НС? Чи не логічно було б саме навколо неї робити об’єднання всієї фракції?

- Поки що про це говорити не можна. Поки що у фракції немає жодної фігури, яка б навколо себе об’єднала 37 чоловік, тобто кворум для прийняття рішень. І у цих складних умовах Мартиненко намагається максимально, наскільки це можливо, скоординувати роботу фракції разом зі своїми заступниками Тарасюком і Стецьківим, Князевичем і Третьяковим, і я вважаю, що найближчим часом питання про зміну керівника фракції не буде стояти. Чи є у В.Кириленка бажання очолити фракцію?! Припускаю, що є. Чи є зараз підтримка 37 депутатів, щоб обрати його головою фракції? Я стверджую, що немає.

- Чому Ви кажете, що немає жодної фігури? А Ющенко?! Невже, на Вашу думку, він остаточно вичерпав себе як лідер НУ-НС? Так, він вщент програв вибори, але «Наша Україна», що є основною силою блоку НУ-НС, створювалася саме під нього.

- Як на мене, як лідер він вичерпав себе вже давно, а чи буде він повертатися в активну політичну діяльність, не знаю, запитайте у нього. Я з ним не спілкуюсь.

- Взагалі не спілкуєтесь?

- Ми з ним не спілкуємось вже 2,5 роки. Одного разу я його зустрів, 27 квітня, коли він підходив до ВР, і все. Але спілкування як такого не було. Він живе своїм життям.

- А Ви вважаєте, що ті 6%, які він набрав у цій президентській кампанії, - це його останній електорат? І він вже ніколи не зможе об’єднати західноукраїнський електорат?

- Я думаю, що ні. Але він може думати по-іншому. Так само як він колись думав, що він буде обраний на другий строк. Але це його проблема. І взагалі, про майбутню долю «Нашої України» нехай вам скажуть Ющенко та Ульянченко, я більше не є членом цієї партії.


- А Ви виключаєте ймовірність того, що доцентрові тенденції до об’єднання НУ-НС допоможуть об’єднати опозицію і зробити коаліцію «Сила народу-2» разом із БЮТ на чолі з Тимошенко, як тоді, у тріумфальному 2004 році? Чи у Вас теж відчуття, що нині Тимошенко і БЮТ сприймаються окремо, і чим далі, тим більше ця прірва поглиблюється?


- Я думаю, що такі процеси мають місце, але вони присутні не тільки в БЮТ, так само відбувалося й у «Нашій Україні», коли Віктор Ющенко, ставши президентом, «відірвався» від партійної структури. Те саме, очевидно, відбувається, але з трошки іншим відтінком, і в ПР. Це залежить від того, як формуються партійні ряди, з якою мотивацією і яким чином партійне керівництво організовує роботу всередині. Є об’єктивні причини, коли лідер партії стає прем’єром або президентом, у нього чи в неї набагато менше часу для відслідковування процесів у партії. А якщо партія має шанс отримати високий показник на виборах, до неї потоком йдуть люди – такі, що краще, щоб значна їх частина не йшла. І коли влада втрачається, то відбуваються зворотні процеси.
Це те, що зараз відбувається і в БЮТ. Ми ж бачимо, то в Київській, то в Чернігівській області частина депутатів, які, скоріше за все, потрапили в депутатський корпус місцевого рівня за рахунок матеріального внеску, зараз дуже швидко переорієнтовується на нових переможців. І цей процес не є секретом для керівництва БЮТ, бо ми всі вже чули заяви про очищення БЮТ. Єдине побажав би Тимошенко і Турчинову – робити це очищення швидко. Взагалі, на мою думку, очищення партійних рядів потрібно було почитати одразу після другого туру виборів, а бажано, щоб і до виборів, бо не можна йти з гаслами із класним звучанням про прозорість, коли в тебе в тилу сидять люди, які ці позиції, м’яко кажучи, не поділяють і насправді є злодіями і корупціонерами. Я думаю, що Тимошенко та її найближче оточення дозріють до того, щоб очиститися від таких людей, якщо цього не буде, тоді не буде…

- Не буде БЮТу?

- Так, не буде. Але я все ж таки сподіваюсь, що наступить момент, коли і фракція БЮТ зрозуміє, що треба по-іншому сформувати опозиційний уряд, зробити його сильнішим, життєздатнішим і насправді стати альтернативним урядом, який пропонував би сильніші за владу рішення. Особисто я вніс пропозицію, щоб на кожну сесію, коли опозиція формує порядок денний, ми координували свої зусилля з БЮТ, щоб вносити тільки ті закони, які обидві фракції підтримуватимуть і які за нормальних умов готовий буде підтримати уряд.

- Нещодавно Тимошенко втратила ще одного політичного «кита» – голову харківської організації Олександра Фельдмана. Хто, на Вашу думку, наступний «на вихід»?

- Хотів би зазначити, що Фельдман – це не просто політик, це крупний бізнесмен. А людям бізнесу, вони про це відверто говорять, важко бути в опозиції, особливо до такої сильної влади, якою є команда Януковича. Важко через призму бізнесових інтересів і відповідальності за тих людей, яким вони надають робочі місця. І саме тому в нашому комітеті є два представники БЮТ – Валентин Зубов і Олег Малич, у яких є бізнес і які одні з перших написали заяву і вступили в коаліцію. Поговоріть з ними про мотивацію, якщо вони будуть відверті, то вони вам скажуть, що, крім всього іншого, що могло бути негативного в політичному плані, ключовим питанням є відповідальність за власний бізнес. Тому бізнесова частина опозиції, вона в першу чергу схильна до того, щоб перейти під прапори тих, хто переміг (на виборах. – Ред.). Бо партійні ряди треба формувати не на бізнесовій основі, а на спільних цінностях. І не буде таких ситуацій, коли лідер політичної партії, який вів людей на місцеві вибори, звертається до своїх партійців-депутатів із певними закликами і рішеннями, а ці заклики ігноруються і рішення не виконуються. Що потім підриває довіру до цієї політичної сили на всі наступні виборчі кампанії…

- Ви сказали – «до такої сильної влади, як влада Януковича», тобто деякі позитивні ознаки влади «донецьких» Ви все-таки бачите? Чи вважаєте Ви, що влада повинна діяти більш ліберально?

- Те, що команда Януковича отримала країну у складному економічному стані - це факт. Це об’єктивно складні умови для початку діяльності. Питання в іншому: якою ціною виправляється ситуація, чи не створюються інші проблеми, складніші з точки зору їх вирішення, тим більше на тривалу перспективу. Сказати, що рішення, які запропонував Янукович, не оптимальні, – це нічого не сказати. Насправді хибні. По-іншому требі було вирішувати питання фінансової ями, пошуку кредитів і т.д. Не шляхом здачі інтересів на кілька десятиліть наперед, підписуючи угоду по продовженню оренди ЧФ.

- Ви знаєте, Ваша риторика нагадує представників «Комітету Порятунку України», але Ви досі не там…

- На жаль, інколи ми зациклюємося на питаннях, які нам здаються дуже резонансними, насправді вони не є такими. Питання розширення НАТО, питання розміщення спочатку в Чехії, Польщі, потім у Румунії об’єктів ПРО тощо не є зараз пріоритетними. На мою думку, вони за своєю пріоритетністю десь у другій половині першої сотні.
У світі шторм, фінансово-економічна криза, що є глибинна за своєю суттю. І виходити із цієї кризи прийдеться не один рік… Дай Боже, щоб впоралися за десять років. А зараз ми зациклились на питаннях ратифікації-нератифікації. А подивіться тільки, що відбувається у ЄС. Нещодавно на черговому засіданні міністри фінансів європейських країн просиділи до першої ночі, але рішення не знайшли. Мова йшла про сотні мільярдів, які треба виділити, щоб стабілізувати ситуацію в єврозоні, зокрема в Греції, на черзі була вже Португалії, Іспанія, а до того вже був дефолт в Ісландії, проблеми в Латвії
Співвідношення євро-долар зараз найнижче за останні 4 роки, і рішення немає. Немає ні у Вашингтоні, ні в європейських столицях, і вони зараз переймаються цим. Додати до цього проблеми Іраку, Ірану, Афганістану, Близького Сходу…
Економіка, фінанси, екологія, загроза тероризму – ось чим буде перейматися світ наступні 10 років, і саме це буде звучати як хедлайн-ньюз. Ось чому я проти того, щоб законодавчо фіксувати позаблоковий статус України. По факту, Україна – позаблокова, вона нікуди не вступає і ніхто її ніде не чекає. Не треба обмежувати своїми рішеннями на майбутнє можливості для вибору. І зайнятися, як я писав у своїй передвиборчій програмі, наступні 5 років підйомом економіки і соціальних стандартів. А далі побачимо, яким буде НАТО, яким буде ЄС, яка буде ситуація у світі.

- А Ви поділяєте думку оточення Тимошенко, що через неможливість вступити до НАТО нам можна забути про ЄС?

- А чим закінчилася поїздка Януковича в Брюссель? Він приїхав щасливий, так само як приїхав у 2005 році Ющенко. Янукович заявив, що в цьому році буде угода про асоціацію вільної торгівлі і ми вирішимо питання безвізового режиму. Моя оцінка ситуації показує, що ми не досягнемо ні першого, ні другого. Не буде повноцінної угоди про асоціацію і зони вільної торгівлі з ЄС, і не буде ніякого безвізового режиму. Скоріше за все, нам запропонують чергові дорожні карти, яких ми отак (робить характерний жест біля горла. – Ред.) вже наїлися при попередньому президенті. Треба бути реалістами, спуститися на землю і не орієнтуватися на зовнішні фактори при вирішенні внутрішніх проблем.

- Тобто не сподіватись на ЄС і спокійно розробляти відносини з РФ, у тому числі, з російським бізнесом?

- На жаль, перші два місяці президентства Януковича показали фактично один вектор зовнішньої політики. Сподіваюся, що відбудеться переосмислення, і через бажання відчувати себе главою держави Янукович дещо стриманіше йтиме на віддачу контролю над своєю власною державою іншому партнеру, навіть стратегічному, і спробує балансувати. Але практичних кроків до цього я не бачу - це тільки відчуття. Бо інакше буде дуже велика проблема. Не можна віддавати контроль якійсь одній державі. Жодній.
Те ж саме стосується і бізнесу. Треба співпрацювати і з європейським, і з азіатським, і з російським бізнесом. Бо коли ми запускаємо тільки російський бізнес зі своєю «культурою», непрозорістю, неповагою до суду, вирішенням питання «за домовленістю» – це не мудра політика. Я хотів би, щоб на рівні кредитних інвестицій в Україні був представлений бізнес різних держав – і європейських, і азійських.

- Це все добре, а чи цей бізнес готовий прийти в Україну?

- Країни на кшталт Китаю ніколи не ставили таких передумов входження свого бізнесу в Україну, як рівень демократії і т.д. Японія давно готова вийти сюди, причому під низькі проценти. Інвестори з Франції, Німеччини, як тільки побачили ознаки стабільності в країні, відразу виявили бажання увійти на український ринок.


- А Вам не здається, що опозиція навмисно лякає російським фактором, бо просто немає інших аргументів для утримання свого електорату? Оскільки ніякої здачі національної енергетики, якою так лякала опозиція, під час останнього візиту Президента РФ Дмитра Медведєва не відбулося. Більш того, був епізод, коли Янукович дав зрозуміти, що Україна досягла певної фінальної точки у розвитку відносин із Росією?

- Добре, що цього не відбулося. Але я не виключаю, що міжурядова угода, що могла би призвести до здачі української енергетики, буде доопрацьовуватися і плануватися до підписання під час наступного візиту.

- Тобто, Ви хочете сказати, що влада діє за принципом «не помітили – значить робимо, є суспільний спротив – зупиняємось»?

- Знаєте, я вважаю, що якби не той спротив, якщо б не було такої жорсткої, але обґрунтованої критики, то ця міжурядова угода була би підписана 17-18 травня. Оскільки це не угода про співпрацю, це, фактично, одноканальний контроль РФ за всією українською енергетикою, включаючи експорт.
І це ж не перший випадок, коли завдяки широкому розголосу і суспільному спротиву Янукович відмовився від підписання проекту резонансної угоди. Попередній випадок трапився у липні минулого року, коли журналісти оприлюднили проект змін до Конституції, які попередньо узгодили Янукович і Тимошенко і які також мали би вкрай важкі наслідки для країни, бо, крім усього іншого, виключали можливість всенародного обрання Президента. Тоді на Трійцю до нього прийшло осяяння, і він зійшов з цієї дистанції.

- Ви працювали в останньому Кабміні прем’єра Януковича. Віктор Федорович і тоді відрізнявся такою обережністю?

- У тому складі уряду Янукович був найобережнішим, порівняно з іншими, і коли відчував, що не проломлюється з першої спроби, то знімав питання з розгляду. Так було практично кожного разу…

http://www.imk.com.ua/ua/news/info/129109/

  Загальний список

Ім'я, Прізвище *
E-mail
Захист від спаму *
Текст повідомлення *