Газета «Урядовий кур'єр» У ПОШУКАХ "ЗОЛОТОГО ВІКУ"

Відвертий діалог

Що таке громадянське суспільство? Визначень існує чимало. Одне з них, може, дещо й спрощене, однак безсумнівне. Це коли свідомість окремого громадянина перетинає поріг власної оселі і сягає висот "долі батьківщини".

Юрій Бойко там, перед порогом свого обійстя, міг би жити собі спокійно. Колишній військовий, він став самодостатнім бізнесменом у такому сучасному сегменті, як професійні аудіовізуальні системи. Захистив кандидатську дисертацію. Отож можна було тішитися роботою і, як сотні інших, тихо лаяти і владу, і її закони, скаржитися на долю, що вона "народила його саме в цій країні"... Та якась сила примусила замислитися. Потім взятися до створення певних рекомендацій, розвідок щодо розвитку українського суспільства, якщо вже воно взяло курс на суверенне існування. Все це, зрештою, логічно вилилося в певний аналітичний продукт, а потім і в соціальний проект. Нещодавно Юрій Володимирович виніс на суд суспільства (презентував в Укрінформі) свою програму "Успішна Україна". Крім того, звернувся до політичних, управлінських та економічних лідерів України з пропозицією прийняти "Декларацію про згоду".

- Реагуючи на проект, дехто назвав вас "сучасним утопістом". Ви таку оцінку сприймаєте як похвальну чи образливу?

- Як таку, що не відповідає дійсності. Адже не пропоную в новій інтерпретації "Місто Сонця" - ефемерне, далеке від реалій творіння. Я, гадаю, твердо стою на цій землі, тому пропозиції мої конкретно для того, аби й інші набули цієї впевненості і перспективи.

Чому я набрався сміливості писати програму, та ще й із такою амбіційною назвою, чому даю поради не комусь, а лідерам? Не лише тому, що не можу не бути активним громадянином. Життєвий досвід, непогані аналітичні здібності (це оцінка кількох кращих політологів), інтуїція, бачення шляхів до успіху - все це і підштовхнуло до "великої політики". Одразу ж одне упередження: нема бажання стати депутатом, міністром чи лідером основних політичних сил. Перебуваю і перебуватиму на позиції громадянина, а не прокурора чи судді. Так що докори тут зайві апріорі.

Коротко. "Успішна Україна" - це результат системного свіжого погляду на головні явища в Україні, наперекір продуктам "замилених" поглядів деяких політиків. Мені видається, я знайшов основні "акупунктурні" точки, на які слід натиснути, аби підняти країну. Не акцентую на деталях, добре розуміючи, що це - справа професіоналів.

- Вас після обнародування проекту, безперечно, можна назвати соціально сміливою і активною людиною , але не першопроходцем. Адже скільки пропозицій, проектів, прожектів і програм як окремих індивідів, так і груп згоріло на шляху до досягнення "золотого віку" для України. Вас це не зупиняє?

- Навпаки, я вважаю, що мало було в нас подібних ініціатив. Тих, що йшли знизу, а не нав'язувалися згори чи підштовхувалися чиїмись необмеженими політичними амбіціями і кар'єризмом. Сьогодні в Україні склалася, просто визріла така ситуація, така історична мить, коли свідомий громадянин не може вже стояти осторонь від того, що відбувається і чекати "з моря погоди". Приміром, мене підштовхнуло до дії чітке розуміння, що нинішнє протистояння влади і правої опозиції досягло тієї критичної межі, за якою прямого шляху бути не може.

Гадаю, скажу мало нового, констатуючи, що країна наша має досить великі ресурси і достатньо талановитих, підприємливих людей, які за сприятливих умов можуть створити критичну масу реформаторів. Варто надати їм усі можливості. Про це ми говоримо більше, ніж того вимагалося. А робимо мало. Тому окремі острівці справді ринкових, новітніх справ з'являються у нас самі по собі. Я особисто міг би назвати десяток прізвищ людей, які зробили диво. Вони продерлися крізь бюрократичний зашморг і податковий тиск, а сьогодні започаткували такі виробництва, що ними могла б гордитися будь-яка країна.

Тому своєю програмою я пропоную шлях швидкого уникнення політичних протиріч, створення в Україні політичних і економічних основ успішної демократичної країни з ринковою економікою, яка вже через 8-10 років вийде на рівень розвинених держав Європи. Цей шлях пропонується через сім кроків трансформації, і названих реформою "Успішна Україна".

- Даруйте, розповідь про всі сім пунктів програми займе чимало місця, то, коли можна, щось найсуттєвіше...

- Ключові слова реформи, здатної зупинити системну кризу, - об'єднання і консолідація. Тільки об'єднання всіх сил і ресурсів нашої країни, їх раціональне використання можуть стати основою розквіту країни. Тому владі й опозиції нічого не залишається, як сісти за стіл переговорів і виробити механізми об'єднання. І домовитися, як в інтересах народу найкращим чином використати потенціал політичної та економічної еліти країни...

- Стіл переговорів? Як ви собі уявляєте - посадити за один стіл представників усіх сил і напрямків? Адже деякі з них виявляють просто непримиреннну позицію...

- Посадити за загальнонаціональний стіл переговорів наші непримиренні сили має чітке розуміння того, що і далі розривати країну на шматки, сіпати її в різні боки не можна. Ми розвиваємося не рівно, а скачками, ривками. Погляньте, сплеск настрою та оптимізму після успіху української співачки на європейському рівні тут же змінився песимізмом і розчаруванням після стрибка цін на бензин. Можна подібні приклади наводити і далі.

В багатьох країнах, коли складалася невтішна ситуація, сили протиборства проводили великий круглий стіл, де шукали і знаходили шляхи для виходу. Я переконаний, що, сівши за стіл переговорів, наші політичні сили знайдуть оптимальний варіант розвитку України. Тим більше, після того, як ми всі зрозуміли: ніякий добрий дядечко нас у світле майбутнє не поведе. Актуальність круглого столу сьогодні висока, тому що ми напередодні доленосного вибору нового глави держави. Найважливіший тут уже власне сам факт проведення переговорів. Навіть у випадку малоефективності круглого столу українські політики замисляться і напевне ж утихомирять свої амбіції, багато з яких не ведуть нікуди.

- У пошуках соціального оптимізму хтось із політиків припустив, що у Бога є така спеціальна торба, з якої він періодично дістає благо для певної країни. Там, мовляв, ще є Україна, от як сягне длань Господня її, тоді й заживем... Та опоненти слушно зауважили: добродію, озирніться, творець дав цій країні все потрібне - землі плодючі, ріки повноводні, клімат лагідний. Чого ж нам не вистачає?

- На це запитання відповість і школяр - об'єднання і консолідації. Того єдиного, невидимого, але потужного стрижня, який був, приміром, у німців після другої світової чи південних корейців у часи створення ними "економічного дива".

Ось подивіться на програми наших численних партій. В них багато спільного. Приміром, відтусність конкретних цілей, обіцянки всього, чого тільки можна, причім без вибору конкретної ідеології та інше. Навіть людині з вищою освітою важко розібратися в суті програм. Тому, на мій погляд, у цих документах повинні чітко формулюватися мета, способи її досягнення, позиція партії з основних питань життя. Та виходить насправді - хто в ліс, хто по дрова. І коли кажуть, що варто розробити національну ідею, як все стане на місця. Не стане. Бо в такому партійному безладі потоне будь-яке об'єднавче начало.

Загалом переконаний, що для оптимальної диверсифікації влади і водночас концентрації матеріальних та інтелектуальних ресурсів найефективнішим, на мій погляд, може бути створення двох цивілізованих конкурентних партійних блоки. Назвемо їх умовно: СДП і НДП. Шляхом переговорів можна досягти приблизно однакового розподілу сил обох блоків в парламенті та інших органах влади, а також приблизно однакового розподілу сил обох блоків в парламенті та інших органах влади, а також приблизно рівномірного розподілу їх територією країни. 
А чекати, що Всевишній розв'яже диво-торбу... В тому-то наша велика біда, що переважна частина суспільства на щось сподівається, залишаючись безкінечно інфантильною. Не свідомою того, що слід підштовхувати владу до певних кроків. Не бурчати проти когось чи чогось, а рекомендувати, наполягати, зрештою, пропонувати свої проекти. 

- Ідеєю об'єднання світлі уми переймалися впродовж усієї історії - Перикл, Данте, Кант, Сахаров, або наші Грушевський чи Чорновіл. Усі вони оприлюднювали своє бачення для чогось, якоїсь мети. А для чого загального пропонуєте концепцію згуртування ви?

- Для того, приміром, щоб правильно трактувати поняття "демократія". Насправді це не право сильного топтати закони і мораль. За такої ситуації об'єднання для досягнення якоїсь великої мети не чекай. Для всіх багатих, самодостатніх країн демократія полягає насамперед у беззаперечній владі закону. Тобто, це порядок, який після легалізації капіталів та встановлення чесних правил гри стане прийнятним для всіх громадян України.

Якщо закони в країні почнуть виконуватись для всіх, а не для вибраних, станеться, як на мене, головне - люди повірять, що можна досягти добробуту в цей час у цій країні. Кожен крок таким чином буде покладено в основу  тієї самої ідеї згуртування суспільства, яку так довго шукали в національній чи ліберальній ідеології, та так і не знайшли за всі роки незалежності.

  Загальний список