ВГО «Успішна Україна» оголошує
конкурс фотографій

Новини

RSS 2.0 RSS 2.0

Аналітика
7 квітня 2006

“Український бізнес і громадські організації: Броунівський рух чи синергія зусиль на користь суспільних перетворень”

Круглий стіл від ВГО “Успішна Україна” 17.03.2006


 


Стенограма заходу


 


У заході взяли участь керівники і представники громадських організацій, які захищають інтереси бізнесу. Головна тема заходу — можливість об’єднання зусиль бізнесменів і ГО для впровадження в Україні системних реформ і покращання умов для ведення бізнесу.


Організатори круглого столу вважають, що одна із тем, навколо якої могли би поєднати свої інтереси різні галузеві асоціації, — це податкова реформа. Минулий рік став роком сподівань і розчарувань: влада запросила громадськість до діалогу, однак не використала його наробок, зокрема тієї Концепції податкової реформи, яка була розроблена Робочою групою Національної комісії з питань реформування податкової системи.


Однак найбільш глобальною темою учасники все ж визнали можливість об’єднання різних громадських організацій бізнесу в єдиний потужний орган, який виконуватиме аналітичну, дорадчу, лобістську роботу для створення цивілізованих бізнес-умов в Україні. Сьогодні у нас існує чимало громадських організацій бізнесу, які представляють або галузеві інтереси підприємців, або претендують на загальнонаціональну роль, однак, вочевидь, її не виконують. Об’єднання бізнесу видається необхідним, але надто складним завданням у нинішніх умовах.


Тож якими будуть подальші кроки бізнесу? Чи задоволений він нинішніми умовами роботи? Вочевидь, так, якщо не прагне змін. Або вочевидь ні, але не вірить в їх можливість, не вірить у себе і не довіряє нікому... Докладніше — у фрагментах діалогу, застенографованому організаторами круглого столу.


 


Захід відкрив Голова Правління ВГО “Успішна Україна” Юрій Бойко, який ознайомив присутніх із діяльністю нашої організації у сфері лобіювання податкової реформи за останній рік, а також представив брошуру “Секрети успішного вибору”. На видання брошури було отримано кошти від бізнесу. Якщо для галузевих асоціацій, які захищають інтереси своїх членів, це нормальна практика — члени організації платять внески на здійснення спільних проектів, — то для ВГО “Успішна Україна”, яка працює над завданнями широкого суспільного значення, це можна вважати дуже важливим і показовим результатом, який означає, що український бізнес готовий інвестувати у створення громадянського суспільства.


Далі у виступі п. Бойка йшлося здебільшого про “податкове питання”.


 


Юрій Бойко: “Гадаю, ми дійдемо порозуміння щодо тієї ситуації, яка склалася в Україні з податками. Ви маєте документи, в яких викладено думка членів нашої організації: бізнес зараз знаходиться здебільшого в тіні. Його туди штовхають політичні сили і влада для того, щоби бізнес був керованим, щоби сидів “на гачку” у влади. Не зменшуючи податкове навантаження, зробити бізнес більш прозорим і вивести його з тіні неможливо.


Я вважаю, що громадські організації і бізнес мають об’єднатися, щоби утворити громадський рух за підтримку податкової реформи. Взяти за основу одну з відомих концепцій (дд. Ланового, Пинзеника, концепцію “ПОРИ”) і лобіювати цю програму. І не вірити чиновникам, що податки зменшити не можна. Якщо знизити їх на 30-50 % і встановити жорсткий контроль за сплатою, то зростуть надходження до бюджету, і Уряд зможе здійснити всі соціальні зобов’язання.


В останній рік в Україні закладені початкові основи демократії і свободи. Влада змушена слухати громадськість, хоча б через громадські ради, які сама утворила. Але податки — не все, що потрібно робити в країні, це те, що потрібно вирішити протягом найближчих років. Тому давайте подумаємо над наступним питанням: як об’єднати зусилля бізнесу, і ГО бізнесу зокрема, принаймні для того, щоби здійснити системне, професійне лобіювання податкової реформи. Запрошую вас до обговорення.”


 


 


Віктор Хмільовський, Президент Спілки орендарів і підприємців України: “Щодо проблем синергії наших зусиль: не було, нема і, якщо ми не змінимо ставлення до діалогу між бізнесом і владою, не буде такої синергії. До такого часу, як прем’єри і екс-прем’єри, міністри будуть очолювати інститути громадянського суспільства — про який діалог бізнесу і влади можна говорити? Сьогодні ГО, які працюють за рахунок членських внесків, ледь животіють. А влада особливу увагу приділяє дорадчим органам, створеним рішенням самої влади, і дослідницьким недержавним інституціям, підміняючи консультації з цими органами діалог з громадськістю України. Це макіяж демократії, і він веде в нікуди, тому що громадськість, шукає контактів із владою, а влада задоволена співпрацею зі структурами, які сама собі утворила. І це має особливо нищівні наслідки на регіональному рівні, де бізнес все ще не має сильного голосу.


Моє бачення реформування системи оподаткування: це можливо, якщо відбудеться істинна синергія інститутів громадянського суспільства, і цей рух не очолюватимуть ані політики, ані владні особи, куплені ними. Однак треба бути дуже нещирими, щоби сказати, що цей рух сьогодні буде започаткований. Бо, по-перше, він уже тією чи іншою мірою започаткований, і дехто вже привласнив собі лідерство над ним. Підкреслюю: хочете успіху, шукаєте шляхів до об’єднання на рівних засадах з усіма? Тільки створивши потенцію громадського впливу, можна говорити про громадський рух і його успішні результати.”


 


Віктор Лисицький, віце-президент Асоціації суднобудівників України “Укрсудпром”: “Чи потрібно взагалі започатковувати якийсь рух? Можливо, і варто. Чим більше буде організацій, поштовхів і рухів, тим скоріше влада стане на шлях змін, потрібних для нашої країни. Те, що було раніше, не повернеться. Але сьогоднішня свобода слова — це поки що свобода балаканини, бо влада не прислуховується до того, що говорить громадськість.


Галузеві і професійні організації потроху стають на шлях єднання, і я думаю, що перспективи у них є, але не найближчим часом. Сьогодні ми маємо завеликі соціальні податки, з одного боку, а з іншого — низькі темпи росту економіки. За цих умов, знижуючи податки, можна вскочити у велику халепу. У нас вже були експерименти, правда, не такі соціально значущі.


Протягом 10 років влада фактично знущалась над бізнесом. Гадаю, що радикальні зміни податків, які обговорюються час від часу в режимі “для всіх” (знизити ПДВ до 10 %, податок на прибуток, соціальний внесок та ін.) — не спрацюють. Для цього потрібен такий стан суспільства, щоби завтра, наприклад, ввели 16 % у пенсійний фонд, і завтра же всі підприємці почали сплачувати податки. Сьогодні це фантастика. Тому краще зробити інакше: спираючись на світовій досвід, створити спеціальний регуляторний простір для обмеженого кола, — наприклад, для сфери високих технологій. Наприклад, влада заявляє таким підприємцям: з 1 січня будете сплачувати не 32 %, а 16 % — яка буде ваша реакція? І вони повинні взяти зобов’язання: ми підвищуємо обсяги виробництва на 50 %, заробітну платню —на 40 % тощо.


У нас же конструктивної розмови взагалі немає. У суперечках про темпи росту ВВП ми втрачаємо години, а треба визначитися із секторами, зібрати нормальні працюючі підприємства, і сказати, що їм надаються певні умови. Їхня реакція — соціальні, економічні та ін. результати.


Наша влада просто забула Україна не одна в світі, і якщо інші держави провадять системні зміни для розвитку національної економіки, запроваджують СЕЗи, то треба це враховувати. Південна Корея кілька років тому підтримала власне суднобудування, і тепер відверто демпінгує на ринку. Якщо Індія зробила спеціальний регуляторний простір для сфери IT, то це теж потрібно враховувати.


Щодо громадського руху і синергії зусиль — це має бути так: влада пропонує конкретні зміни для конкретних секторів економіки, і кожне з підприємств цього сектору мусить поставити підпис під цим документом, приймаючи на себе відповідні зобов’язання — економічні і соціальні”.


 


Тетяна Бойко, громадська організація „Опора”. Вважаю, що синергія зусиль між ГО і владою — це ілюзія. Ніколи влада, щоб вона не казала, не почне слухати громадськість, якщо вона не буде відчувати від цієї громадськості сили впливати на ситуацію.


Нині стали популярними механізми консультування, дуже багато законів виноситься на громадське обговорення, але жодного разу я не бачила, щоби на такі обговорення приходили перші особи — міністри чи заступники міністрів. Все робиться для так, щоби можна було написати в звіті, що відбулося громадське обговорення — не більше. Створюються якісь організаційні комітети, наче спільні для громадськості і влади, але в результаті громадськість лишається поза участю в них.


Але ми не повинні жалітися, що в нас така погана влада. Насправді ми просто не можемо об’єднатися для суспільних і спільних інтересів і сказати владі: ми хочемо таких і таких змін... Поки що ми приходимо до влади кожен із своїм інтересом, тому об’єднання — наша, громадських організацій, проблема.


А громадський рух вже розпочато давно. Тільки об’єднуватися можна навколо чогось, слід визначити 5-10 пунктів, навколо яких створюється коаліція громадських організацій. А знижувати податки — загальне питання. Поки що це непредметна розмова.


 


Лариса Татарінцева, Голова Ради з питань зовнішньоекономічної діяльності при Кабінеті Міністрів України. “Успішна Україна” працює давно, і ви її всі знаєте, а робота Ради з питань ЗЕД лишається поза вашою увагою. Ми спрямовуємо її у практичний бік, і саме через те, що Рада створена Кабінетом Міністрів без фінансування, ми пішли на експеримент у роботі. Хочу поділитися нашим досвідом. Спочатку Рада була створена яка Рада імпортерів, але ми знали і домоглися того, щоби вона була зареєстрована як Рада з питань зовнішньоекономічних відносин, бо хотіли об’єднати суб’єктів і експортної, і імпортної діяльності.


Ми почали збирати ринки, які раніше ніхто не збирав. Бо в асоціації входять компанії, які представляють 20-30 % ринку. Це підприємства, які можуть сплачувати внески і можуть впливати на діяльність галузевих асоціацій. Інші ж підприємці не знають про результати діяльності галузевих асоціацій, хоча часто за їх, асоціацій, пропозиціями і рішеннями готуються законопроекти, які приймаються ВР і Кабміном. Рада ЗЕД почала збирати людей, вислуховували їхні інтереси і їхню проблематику і надавати виважені рішення від імені 90-95 % ринку.


Ми знаємо, що захист вітчизняного виробника у нас — це гасло, і лобіювання інтересів відбувається приблизно так: у цього виробника є депутат в парламенті, який подає законопроект, що захищає інтереси цього виробника, а інтереси всіх інших можуть цим законопроектом зневажатися. Що ми почали робити: щойно Рада бачила, що подається подібний законопроект, вона шукали виробника і запрошували його на нараду з представниками ринку. Ми об’єднували всіх: імпортерів, експортерів, маленьких підприємців, фізичних осіб, які ввозять цю продукцію і створюють неправове поле, садовили їх в один зал і говорили виробникові: ви хочете провести законопроект і знаєте, чим це обернеться для інших учасників ринку. Тому ми як інша сторона зараз об’єднуємо свої зусилля проти вас. Цього раніше ніколи не було, бо конкуренти ніколи не задумувалися над тим, як об’єднатися! І от коли представники іншої сторони починали об’єднуватися під прапором Ради з питань ЗЕД, виробник відчував силу, таку ж саму, яку він відчує потім при вступі України до СОТ. Тобто, була імітована ситуація реальної загрози, і виробнику нічого не лишалося, як відкликати свій законопроект і тут же, у залі, домовитися про умови, які будуть прийнятними і для нього, і для інших учасників ринку.


“Інша сторона” здебільшого — це імпортери, які раніше створювали проблему заниженої митної вартості — головну проблему для вітчизняних виробників. Державна митна служба України спеціально провокує таку ситуацію боротьби з цією проблемою, яка не сприймається ані міжнародною спільнотою, ані загальним колом підприємців. Окреме підприємство не може підвищити ціну ввезення свого товару до реальної, тому що його одразу затисне його конкурент. Але коли ми це пояснюємо, імпортери, учасники спільного ринку, погоджуються і свідомо переходять на реальні ціни. В результаті державі — плюс, бо зростають надходження до бюджету, ринок сам себе контролює, контрабанда зменшується. Держмитслужба “у шоці”: вона не отримує хабарів, бо ринок об’єднаний, підписані протоколи, і кожний підприємець знає, які ціни в кожному регіоні. Якщо він бачить, що йде контрабанда, то звертається до ДМСУ, і вона вимушена реагувати. Виробник, як правило, теж задоволений, бо отримує конкуренті умови роботи: він модернізує своє підприємство і підтягується до імпортера. Таку ситуацію ми вже моделювали, і вона дала свої плоди.


Галузеві асоціації спочатку нас критикували за наші дії по об’єднанню ринків. Але є підприємці, які ніколи не входили в жодні асоціації, а вони реально відображають 97 % ринку. Учасники ринку, які підписали протоколи із ДМСУ — це реальні об’єднання, які вже діють. Що ще треба?


Вважаю, що підприємницька громадськість має бути об’єднана в громадську раду підприємців, яка буде узаконена ВР як незалежний орган, що відображає інтереси всіх абсолютно (маленьких, середніх і величезних) підприємств. Цей орган має фінансуватися підприємствами з моменту їх реєстрації в першочерговому порядку, тому що він відповідатиме перед кожним клієнтом, а значить повинен мати достатнє фінансування для того, щоби не було ситуацій, коли на реалізацію поточних завдань, на проведення громадських обговорень і т. ін. треба шукати кошти. Ця структура має охоплювати всі сегменти ринків, має бути владною, незалежною і потужною, сильнішою, ніж сама влада.


Це моя думка, я в цьому переконана, і я буду боротися, щоби вибори в такий громадський інститут сталися, щоби ВР прийняла такий законопроект. Тоді паралельно владі ми можемо досягти успіхів, стати потужною системою тиску і лобіювання наших інтересів. У жодному іншому випадку із посередницькими інститутами, радами, дорадчими органами чи громадськими об’єднаннями влада не буде спілкуватися. Бо всі вони захищають окремі інтереси окремих об’єднаних у них підприємців. Це не те зусилля, яке влада не може не проігнорувати.


У нас існує Держкомпідприємництво як регуляторний орган, але він нічого не дає. Сьогодні народжується сотні тисяч наказів, і Рада з питань ЗЕД пише по 20 наказів щодня, щоби опротестувати те, що народжується у нетрях різних відомств. Юристи працюють без оплати, доводять, що певний наказ є регуляторним актом, а Держкомпідприємництво нас в цьому не підтримує. Ми втрачаємо свій час на боротьбу з вітряками, а громадськість має витрачати свою енергію на те, щоби створювати умови для роботи бізнесу, щоби влада не могла не слухати нас. Тому цей орган чи інститут має бути таким сильним і таким структурованим, як сама влада. Той же Кабмін чи той же парламент, тільки в рамках громадянського інституту підприємництва.


Ми спілкувалися з головою Ради підприємців Голландії — в них річний обсяг фінансування становить 1 млрд доларів. І як же вони можуть залежати від влади, коли самі підприємці створюють цей фонд і самі вирішують, куди спрямовувати ці кошти?! Це “податок”, який сплачується на утримування цієї Ради. Вона просто не може витрачати гроші на щось інше, ніж на захист інтересів підприємництва.


Сьогодні в Україні влада створила такі умови, за яких бізнес активно пішов у владу. Коли сформується ВР, ми побачимо процент підприємців у ній. І якщо вони проголосують за ідею, яку ми їм підкажемо, вони з радістю відмовляться від влади, в яку пішли. Бо у більшості своїй вони не хочуть йти до влади. Я бесідувала не менш ніж з десятком директорів підприємств, які кажуть, що їм не потрібна ВР, але інакше вони не захистять свою власність. І всі вони підтримають нас на шляху створення громадського інститут захисту підприємництва. Але потрібно все продумати відповідно до українського досвіду, українського менталітету, як такий інститут створити. Можливо, ми будемо обирати Раду голів, можливо, обирати за анкетними даними не менше двох перших осіб. Вони повинні мати досвід роботи в підприємництві і досвід захисту власного бізнесу. Таким чином зможемо надолужити відставання від європейських країн, яке маємо. Рада ЗЕД має річний досвід діяльності, інші організації — також. Ми можемо об’єднати наші досвіди, врахувати нашу ментальність, йти далі і отримати результат, який нам потрібен. От тоді нам буде однаково, яка в нас влада, бо вона буде підкорятися нам.


Які інструменти ми маємо: всі наші об’єднання, які вже є, які присутні на сьогоднішньому обговоренні та на інших форумах, — їх треба об’єднати. Потім провести ініціативу, розповсюдити через всі сайти ГО інформацію про те, що ми як представники поки що формального об’єднання ініціюємо створення такого інституту, який відбиватиме наші інтереси. Інші консультативно-дорадчі органи типу Держкомпідприємництва, будуть ліквідовані. Цей інститут має бути одним єдиним. На посади у цей орган люди будуть обиратися. Бо нам часто нав’язують на керівні посади відомі імена, з якими ми можемо не погоджуватися, але ми занадто слабкі, щоби відстоювати власну думку і не боятися, що це нам так не минеться.


 


Анатолій Пінчук, Президент Українського центру розвитку зовнішньоекономічних відносин. Питання об’єднання всіх підприємців дійсно важливе. Але я не певний у тому, що самі підприємці бажають цього об’єднання. Чому? Подивіться, яка сила силенна коштів була витрачена на передвиборчу кампанію — озвучена цифра у 1,5 млрд доларів. Це одна з найдорожчих передвиборчих кампаній, її фінансували підприємці, і фінансували не питання реформи оподаткування, а питання другої державної мови, НАТО, ЄЕП чи щось інше.


Для того, щоби можна було щось реально зробити, потрібні інструменти, які штовхатимуть бізнес до системного лобіювання своїх інтересів. У нас, на жаль, відбувається лобіювання корпоративних інтересів. Я позитивно сприймаю пропозицію п. Татарінцевої у якості ідеї, але дуже критично у якості механізму реалізації. Вже зараз потрібно мати інструменти системного лобіювання. Наприклад, певній кількості ГО бізнесу варто розробити законопроект, яким передбачити можливість створення окремого органу, Цей орган повинен мати певні права стосовно рішень органів влади щодо податків, інших регуляторних рішень, розроблені механізми блокування певних рішень органів влади.... Він повинен мати прозору схему ухвалення рішень і механізм структуризації від низових структур до верхівки.


Однак вже зараз певну роботу мусять роботи ГО: створювати законопроекти, які стосуються питань регламентації діяльності органів влади. Можливо, зміни до регламенту ВР, Кабміну… Адже сьогодні при достатньому ресурсі можна провести у ВР законопроект, яким проігнорують думку не тільки Ради з питань ЗЕД, а й Кабінету Міністрів.


 


Л. А. Татарінцева: Закон має бути один: який заборонятиме усім міністерствам і відомствам приймати закони без погодження з інститутом, який фінансуватиметься підприємництвом. В цьому інституті повинні погоджуватися всі їхні проекти. Адже щодня ми отримуємо накази, які нам з 23-го, з 26-го і ще Бог знає з якого числа щось забороняють — і все…


 


Павло Кушніренко, Головний спеціаліст Департаменту з питань інноваційної та інвестиційної політики УСПП: “Хотів би навести кілька тез, які стосуються нашої проблематики. Не ми маємо просити владу щось змінити, а влада має звертатися до нас бажанням порозумітися. Бо від конвертів, у яких виплачується заробітна платня, страждає влада, а не бізнес. Він продовжує працювати.


У нас існує величезна проблема з якісною підготовкою аналітиків. Сьогодні ніхто не може подати аналіз, як той чи інший законопроект впливатиме на розвиток економіки. Всі пояснювальні записки, які додаються до законопроектів, однотипні: “не потребує додаткових коштів, призведе до різкого зростання доходів до бюджету”... Тому громадським організаціям, можливо, потрібно об’єднатися з метою підготовки аналітичної бази, аналітичного підґрунтя. Тоді ми будемо силою.


 


Вадим Скрипник, експерт: Одна з наших найболючіших проблем — це усвідомленість наших дій. З політикам все зрозуміло: вони думають одне, говорять інше, а роблять третє. Але і бізнесмени часом роблять так само. В усьому світі бізнес диктує умови владі. Тільки у нас влада і політики, які не створили робочих місць, диктують умови бізнесу. Але самі бізнесмени замість того, щоби припинити давати хабарі, замість корпоративного лобіювання, продовжують звичні дії. Вся проблема — у наших головах. Доки ми не усвідомимо, чого ми хочемо насправді — а це стосується усіх і абсолютно на всіх рівнях, — ми не просунемося далі.


Мої пропозиції бізнесу: відмовитися від практики хабарів за лобістські дії, вийти з тіні і спрямувати ці гроші на створення структур, про які сьогодні йдеться. І боротися за закон, у першу чергу, про амністію тіньового капіталу, в цьому законі має бути розписано, що таке тіньовий капітал, у кого він був, кого і як ми амністуємо.


 


Катерина Гончарук, віце-президент ВГО жінок-банкірів “За гармонійний розвиток суспільства”. “Громадський рух називають третім сектором чи третьою силою, але ми занадто слабка сила по відношенню до держави, бізнесу і навіть ЗМІ. Ми повинні об’єднуватися не навколо однієї проблеми, наприклад податків — у нас забагато проблем, які ми маємо вирішувати.


Якщо йдеться про об’єднання усіх ГО, то в мене є ідея, як це зробити. Знаєте, чого нам не вистачає? Власного телевізійного каналу. Ніколи ЗМІ нас не підтримають, бо всі вони приватні і кишенькові. Проблема наших ГО — це доступ до ЗМІ, донесення своїх ідей. Без грошей цього ніколи не зробити. Бізнес, який зараз йде у законодавчу владу, намагається керувати виконавчою і паралельно створює для себе власні канали ЗМІ. Про що можна з ними говорити? Ні про що. Наше завдання — донести ці ідеї до людей, щоби вони стали предметом для всенародного обговорення. Тому не слід об’єднуватися навколо питання про податки. Нам потрібно об’єднатися і створити свій телевізійний канал громадських організацій. Який фінансуватиметься цими ГО, незаангажованими представниками бізнесу, ще один засіб фінансування — це міжнародні організації.


Пропоную об’єднавчим фактором усіх ГО має стати створення телевізійного каналу всіх громадських організацій. Якщо ми підключимо до цього бізнес, зробимо це за рік-два, то станемо тією владою, якої боятиметься перша, друга і четверта влади.”


 


Л. А. Татарінцева: У таких рад, як Рад підприємців Голландії, про яку вже йшлося сьогодні, є телевізійні канали та інші ЗМІ. Крім того, існує рух громадських організацій, які продовжують залишатися і працювати при такому створеному інституті. Вони є місцем концентрації експертної думки по кожній галузі економіки. ГО подають свої думки для Інститут підприємництва, і чим виваженіше ця думка, тим більше в неї шансів бути врахованою і розповсюдженою через телевізійний канал та інші ЗМІ.


Тепер стосовно аналітики: ми як бізнесмени можемо сказати, коли ми в тіні, яку аналітику ми даємо державі, щоби вона приймала свої виважені рішення? У нас же не існує реальної статистики, і Міністерство фінансів це знає. Там ніколи не бачать реальних цифр, їх аналітики дають рішення, які ґрунтуються на фактично неправдивих даних. Тільки підприємці знають, скільки у нас в тіні, що там залишається, і скільки відсотків ми ще не показали.


Який механізм вирішення цієї проблеми у рамках запропонованого сьогодні до обговорення питання про зниження податків? Рада з питань ЗЕД запропонувала свій механізм: ми знизили ставки мита Законом про митний тариф... І тут же зменшилися надходження до держбюджету. Ринок групи товарів, який давала свої розрахунки щодо того, як потрібно зменшити податкове навантаження при входженні товару на митну територію України, став незахищеним з боку ВР. ВР почала ініціювати повернення ставок на ті, які забезпечували попередні надходження до бюджету. Рада з питань ЗЕД зібрала представників ринку, по якій ВР ініційоване підняття ставок, і пояснюємо їм: шановні панове, ви добивалися зниження ставок, але ваша база оподаткування не змінилася, вона досі є заниженою. Вибирайте: або ви переходите на реальну митну вартість і сплачуєте податки з цієї ціни — надходження йдуть до бюджету. Або ви ще глибше заходите в тінь. Коли ми показуємо цей крок державі — підприємці готові показати свою базу реальною, — ми чекаємо від влади наступного кроку. Ми показуємо, що підприємці зробили у відповідь на пониження митного тиску. А далі просимо державу піти на наступний крок — зниження 20 % ПДВ. Держава розуміє такий діалог, повірте мені. І коли ми рухаємося поступово, крок за кроком — ринок / влада — ми отримуємо результат. Восени не відбулося повернення ставок високого мита. Це реальні дії і механізми, які сьогодні вже працюють.


 


Євген Щавинський, директор Міжнародного інституту економічного розвитку та впровадження інвестиційних проектів. Хотів би поглянути на проблеми, запропоновані до обговорення, з погляду кроків, з яких потрібно починати. Коли нам здається, що влада швидко лобіює зміни, які бізнесу не здаються важливими, коли вона напрацьовує механізми і використовує весь владний механізм для прийняття рішень, ми говоримо, що є структура радників і рад, які ці механізми підтримують наче з позиції громадськості. Але замовчується факт: всі ці радники і ради фінансуються напряму чи приховано. Коли я знайомлюся з проблемами ГО, то чую наступне: немає незалежного інституту, який займався би незалежною аналітикою, який фінансувався би так, як, приміром, у Голландії (я провів там не один рік, і знаю справу). А там фінансується все: там немає юристів, які після роботи готують якісь проекти законів...


Що відбувається у нас: орендарі і підприємці об’єдналися, імпортери об’єдналися і т. ін. Вони всі зробили перший крок, і зараз їхній рух сягнув такого рівня, коли вже відчувається, (і це звучало на інших круглих столах, які ініціювала “Успішна Україна”) що необхідним є створення якоїсь професійної структури чи інституту, який займався би розрахунками і запровадженням проектів, щоби там працювали висококваліфіковані фахівці. І якщо ГО прагнуть об’єднатися, то це можливо лише там, де буде такий інститут, який займатиметься аналітикою і з погляду ГО, в тому числі ГО бізнесу, і з погляду держави. Виходить, що така організація не повинна жити на членські внески, які збирають із членів асоціацій і т. ін. Ця організація повинна найматися на роботу і виконувати замовлення, які потрібні тим, хто платить. Тоді у бізнесу з’явиться інститут, який вирішуватиме його проблеми на високому аналітичному рівні. Сьогодні робимо напрацювання, виникають ідеї, але щойно доходить до того, щоби розписати і деталізувати механізм, уточнити цілі і стратегії вже по сформованим первісним цілям — стається обвал.


Якщо брати якусь готову структуру за основу такого інститут, то слід сформувати цілі по кожній організації. Якщо аналітика, то яка? Має бути якийсь «штаб», котрий підрахував би, які завдання він починає розв’язувати, який буде штатний розклад, хто працюватиме (економіст, юрист, бухгалтер, митник...). Тоді цей інститут працюватиме на свою зарплатню, а поки ми будемо працювати на громадських засадах, то будемо відставати від влади, адже вона найняла дуже гарних фахівців.


 


Роберт Краузе, США, Керівник проекту USAID. “Я дуже довго займаюся бізнесом і маю досвід роботи в пострадянських країнах, у тому числі в Росії і в Грузії. Дозвольте мені сказати, що перемагати — це радість. Є часи, коли політична арена виглядає дуже складною, але це можна змінити. Мені подобалося те, що я почув сьогодні, мені імпонує відданість легальному ринку, вітаю також ідею про широку коаліцію громадських організацій.


І найбільше мені сподобалася сторінка в брошурі, де написано: де ми хочемо бути за 5 років, і що ми маємо розпочати зараз, щоби опинитися там, де ми хочемо бути. Це бізнесовий підхід! Є сотні питань і проблем у регуляторній галузі, у сфері податків, в юриспруденції... Ключ до успіху — концентрація зусиль: які проблеми важливі, які дуже важливі, які дадуть найбільший результат для досягнення успіху?


Якщо віддані люди почнуть перетворювати всі питання і проблеми на справи і конкретні ініціативи з планом роботи і відповідальними особами, то USAID підтримує цю ідею, як підтримали би її всі нормальні венчурні капіталісти. Мені імпонує стратегія “Успішної України”. Отже, наш підхід такий: якщо ви зможете перетворити всі питання на конкретні дії, які передбачали би аналіз проблеми, розробку законопроектів, лобіювання їх, а також зв’язки з громадськістю і доведення ваших ініціатив до широкого кола громадськості, то ми, безперечно, підтримуємо цю роботу.”


 


Пропозиції по ухваленню Рішення круглого столу:


1. Почати розробку інституційних засад для створення в Україні інституційного органу для захисту інтересів підприємців. Це має бути орган, прописаний в системі органів влади, який виражатиме інтереси всіх підприємців України.


І для цього слід запропонувати законопроект, який має бути погоджений із більшістю ГО, що підтримують цю ініціативу. Він також має детально прописати критерії відбору людей до цього органу, прописати всі ланки його роботи, повноваження, права, обов’язки. Друга проблема — розповісти широкому загалу підприємців про наші ідеї, які кадри працюватимуть в цьому органі. Нам потрібні люди, яким непотрібна влада. Це можуть бути люди, які пройдуть на основі загальнонаціонального конкурсу, вони мають запропонувати план роботи цього інституту на основі міжнародного досвіду.


Слід започаткувати кампанію об’єднання ГО бізнесу, з’ясовувати теми, які можуть нас об’єднати; почати спілкуватися, обмінюватися інформацією, думати над ідеєю об’єднання, створювати команду, яка буде цим займатися, шукати підтримку у ВР, у Президента, у підприємців.


2. Пропозиція від п. Тетяни Бойко: організувати лист на підтримку податкової концепції В. Т. Ланового.

УКР   РУС   ENG
пошук




e-mail:

© 2004-2007 ВГО "Успішна Україна". Усі права на матеріали, що знаходяться на сайті, охороняються у відповідності з законодавством України. У разі будь-якого використання матеріалів сайта, гіперпосилання на www.uspishnaukraina.com.ua є обов'язковим.